Із вечора — одразу в ранок.
Ну й інквізиторський крутіж!
В ривкому снінні сто циганок
все не нагострять гострий ніж.
Сніги, і хмари, й поголоси
і вигорбіла Колима.
Над чорноводям сиві коси:
то тужить мати, мати, ма…
Готель. Кімната — на чотири
самотні ліжка. Діти сплять.
А той, що в довгому подирі,
з усіх кутків зорить, як тать.
- Наступний вірш → Василь Стус – Гемонське непорозуміння
- Попередній вірш → Василь Стус – На віковому бездоріжжі
(Оцінок ще немає)