Кажи, акторе, де твої лаштунки?
Бо роль твоя скінчилась. Де ж твій кін?
У кілька рук несуть тобі дарунки
високі біди — про живий загин.
Кажи, акторе, що то за вистава,
котра вганяє нас, неначе цвях,
у чорну твердь? Що починала слава,
те довершив усевельможний жах.
Кажи, акторе, що то за прокляття —
поезія, найбільша із оман,
котра бере нас у любовний бран
і вергає потому на розп’яття?
- Наступний вірш → Василь Стус – Ти ще живий, та на самому споді
- Попередній вірш → Василь Стус – Мені наснився тихий сад
(Оцінок ще немає)