Коли в мій сон заходить Україна —
то без калин, без соняхів, без сонць,
а в сутінках. Як удова, з оклунком
заходить Україна в рідний дім:
напитися, спитати про здоров’я
і сісти скраю лавки. Відпочити
і чорний, як чорнозем, піт з чола
рукою стерти
- Наступний вірш → Василь Стус – Коли ти облетиш, як дух кульбабин
- Попередній вірш → Василь Стус – Сніг збили люди кроками іскристими
(Оцінок ще немає)