Коли життя струміння нешвидке
пойме колючі тіні вечорові,
і ти збагнеш: чекання полохке
ось-ось пойметься ярим гудом крові,
коли вільготне озеро чекань
враз затріпоче птицями зневіри,
прошепочи: пробудуть щирі й щирі
ті, розіп’яті на хресті розстань.
- Наступний вірш → Василь Стус – У день твого народження
- Попередній вірш → Василь Стус – Коли ти нишком в мій скрадешся сон
(Оцінок ще немає)