Крайкіл! — скрикнуло ізліва
перейми-но, переймай!
Україно, будь щаслива,
сон-тополе, прощавай!
Валять гуркоту огроми
сторч на голову тобі.
Пропадіть, аеродроми,
спопеліться в стожурбі!
Кров пірвалася — відстати,
залишитись при межі!
Ще станцюєм, пане-брате,
на розкритому ножі!
- Наступний вірш → Василь Стус – Срібліє березневий ліс
- Попередній вірш → Василь Стус – Так тонко-тонко веде музика
(Оцінок ще немає)