Круто круча росла,
піднімалась до самого неба.
Глухо бився об берег
і ремствував древній Дніпро.
І оралися хмари об кручу
і падали неводом
в чорну воду — в негоду —
прибиті обважненим громом.
- Наступний вірш → Василь Стус – Лапата блідла лобода
- Попередній вірш → Василь Стус – Коли я ще був малим
(Оцінок ще немає)