Ловить кожне вікно по сонечку.
Кожні очі людські.
Кожна краплина води.
Кожне крило метелика.
А ще — в косах,
в піснях заплетено.
А високе чоло?
А вологі губи?
А вимиті росами дерева?
А пряжка міліціонера?
А багнет караульного?
А мідні емблеми на
гембльованій голові?
Всюди — сонце.
- Наступний вірш → Василь Стус – Тобою я ввесь проранений
- Попередній вірш → Василь Стус – Їй-богу, так, напевно, має бути
(Оцінок ще немає)