Вірші класиків > Василь Стус: Вірші > Василь Стус – Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть

Василь Стус – Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть: Вірш

Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть —
іззовні і зсередини. Струмить
високий день. Як спирту штоф, стоїть
осклілий обрій.
Інші в душах тихнуть
і віддаються щедро, як жінки,
твоїй душі, що в сяєві оскліла.
А рідна нива, як вогонь, горіла
і чорні викидала колоски!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Стус
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Стус – Спить долина, ніжним сяйвом
  2. Василь Стус – Без свят не можна
  3. Василь Стус – Де свінула Софія світанкова
  4. Василь Стус – На Колимі запахло чебрецем
  5. Василь Стус – Ти червоно ніколи не горіла
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.