Скресає далина…
Пливуть і думи й хмари…
Пий голубе вино!
Земля сп’яніла — під крилом
Гойднулась хвильно,
Пливе, втікає і зорить
І назирці тримає
Тебе, мов сина…
Земле! Краю мій!
У сизуватій млі,
Там, де розтав вишиваний рукав,
Лишилось серце…
- Наступний вірш → Василь Стус – Радості збережені дороги знову
- Попередній вірш → Василь Стус – Ти прийшла ясновида
(Оцінок ще немає)