Мені наснилась мати у сльозах,
Сестра наснилась. Батько став на хаті,
Підрісши на жіночім голосінні,
Не може слова мовити. Пливе
Крізь шиби день. І ширшає кімната,
І ширшає тугий холодний плач.
І я зайшов. Одвірок заступив.
У кілька голосів скрипіли двері.
У груди вдарило, мов груддя, голосіння,
Перехопило дух.
Великі очі мамині од печі
На мене йшли. Прип’ятий, я не міг
Уберегтися і ввірвався, впав,
Підвівся, обхопив її рамена.
Світліли очі і мене тримали…
- Наступний вірш → Василь Стус – Ми ані дня не звідали такого
- Попередній вірш → Василь Стус – Матері
(Оцінок ще немає)