Мій добрий Фавст! Мій радісний причале!
Із Мефістофелів — мій киль приймає.
Як туго випнувся до мене берег
Понад морський. Як туго берег випнувся
Розкрилений — як туго… — зустрічає
Мій добрий Фавст! Пече сльоза Дівоча
Щоку неголену, як зморшка протинає,
Оце і все. Уже кінчились мандри
Мій добрий Фавст! — і золота гроза.
Мій добрий Фавст! Немає Валентина.
- Наступний вірш → Василь Стус – Невідомо – де, і що, і звідки
- Попередній вірш → Василь Стус – Нерадісно – то вір
(Оцінок ще немає)