Моя Україна забула
Сміятись. Вона гомонить.
Моя Україна не вщухла
Од прагнення жить.
Моя Україна не знає
Веселих світань.
Моя Україна палає
У мить догорянь.
Моя Україна тривожиться,
Бунтує, буя.
На чорнім рабованім торжищі
Вкраїна моя.
Її догоряє майбутнє
І тужить, ридає,
І в передвечірній сутіні
Лиш руки ламає.
І дивиться в небо – о, де вони
Надії і голуби?
Лиш демони, демони, демони
Старої ганьби.
Злітаються – ніби на здобич,
Злітаються спроквола
На роздоріжжя розтоптані,
Розіп’яті край села.
- Наступний вірш → Олександр Шевченко – Воля
- Попередній вірш → Микола Верещака – Моя Україна
(Оцінок ще немає)