Моє ім’я, зникай. А тіло — чезни.
І ти, душе, віддайся німоті.
Дивись, як остюками йдуть довжезні
високі тіні по твоїм житті.
Дивись, як низько небо напливає,
як високо знялась твоя земля.
Дивись, як ясно час твій почезає,
і як гряде безчасся звіддаля.
Дивись і жди високого зрідніння
душі і тіла, неба і землі,
як на пругкому піднесе крилі
тебе Вітчизна до вижин прозріння.
- Наступний вірш → Василь Стус – Сховались голубі гаї
- Попередній вірш → Василь Стус – Не квиль, нічна душе
(Оцінок ще немає)