На однакові квадрати
поділили білий світ.
Тільки нащо це? Не знати,
нащо. А вселенський гніт
чавить ката, чавить жертву,
безневинного — нема.
Всім судилося померти
за замками сімома.
На квадрати людське горе
поділили — і радій,
укоряючись покорі,
бо Господь нагородив
божевіллям переселень,
конкуренцією зла.
Ти мене даремне, леле,
в світ неправди привела.
Душ намарне ґвалтування
без причини, без мети.
Соти ярого страждання,
пустографки самоти.
- Наступний вірш → Василь Стус – Загородили білий світ
- Попередній вірш → Василь Стус – Пригадуєш своє метро
(Оцінок ще немає)