На однакові квадрати поділили білий світ
Рівне право всім страждати і один терпіти гніт.
Зле і кату, зле і жертві, а щастливого нема.
Всім судилося померти за замками сімома.
Отаке ти, людське горе, отака ти, чорна хлань,
Демократіє покори і свободо німуваннь.
А кругом життя веселе, скільки сонця і тепла!
Ти мене даремно, леле, в світ неправди привела.
- Наступний вірш → Василь Стус – Де свінула Софія світанкова
- Попередній вірш → Василь Стус – Мертвий сон галактик як не здушить нас
(Оцінок ще немає)