На пів на дев’яту — спішу на роботу,
на пів на десяту — вертаю домів,
півночі працюю до чорного поту.
півдня виглядаю розгублених сліп.
Нерадо мені, он нерадо, нерадо,
ой, дуже нерадо, нерадо мені.
Відколи цей світ мені став на заваді
Де ж дні молоді? Аж і дні молоді?
Ну що то, моя поліцейська вітчизно,
колгоспний мій краю, безпашпортний, що,
ні, чим завинила моя материзна?
о рідна моя поліцейська державо,
і всі твої НКВД, ГПУ —
мені не даєш ти єдиного права —
- Наступний вірш → Василь Стус – Над головою – матюки
- Попередній вірш → Василь Стус – Так ждуть мене печальники
(Оцінок ще немає)