На віковому бездоріжжі
так легко вискочить з лиця
і донести до самкінця
свої каріатиди хижі.
На цих шалених ставітрах,
де ні коня, ані дороги
звіряй свій крок за знаком Бога —
і попри смерть і попри жах.
Як воду в шклянці, пронеси
свою з дитячих літ подобу,
як припочаток свій і спробу
сказати: Господи, спаси…
- Наступний вірш → Василь Стус – Із вечора – одразу в ранок
- Попередній вірш → Василь Стус – І край чужинецький тебе оточив
(Оцінок ще немає)