На золоту солому
лягає червінь дня.
Десь мати пише втому,
як призьбу, — навмання.
Надії озеречка —
довкола тьмавих вій,
як курячі яєчка
в соломі золотій.
Вже й день скінчиться скоро
і супокій паде
і сон сховає змору
в колодязі грудей.
- Наступний вірш → Василь Стус – На вітрі палає осика
- Попередній вірш → Василь Стус – Ущухло серце джерела
(Оцінок ще немає)