Василь Стус – Найвища воля – воля раба: Вірш

Найвища воля — воля раба.
Найбільша воля — рабська воля.
Бо знищиш, а не вб’єш раба,
Бо тільки раб падінь не знає,
Бо він, немов прекрасний Йосип,
На дні колодязя лежить.
Найбільша воля — рабська воля.
Бо що вона? Утрат не знати
(не знає втрат могильний склеп).
Отак: рабованому бути
Усе з тобою. Все твоє —
Розкрадене і нерозкрадене.
Найвища воля — рабська воля.
Найвища віра — оптимізм
Раба. Не зробиш ані кроку
Назад. Припертий до стіни,
Ти йдеш вперед, вперед — до скопу.
Найкраща доля — рабська доля.
Вона, як горб, до верху йде.
Падінь нема, але не йди –
Намарне. Вирватись із рабства —
Дарма. Утратиш рабську долю
І волю крадену раба.
Кайданну звільненість раба.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Найвища воля – воля раба":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – Найвища воля – воля раба: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.