Василь Стус – Налетіли голуби червоні: Вірш

Налетіли голуби червоні,
позлітались білі голуби.
Ті — на плечі сіли. Ті — на скроні.
Ті — на груди. Хочеться тобі
вимовитись? Шепочи устами
(на колінах, на руках — сидять
білі голуби). Тобі — приставлені
небом голуби. Тебе присплять.

Білі голуби. Червоне пір’я
міниться. Червоне — в очі ллє,
памороззю білене сузір’я,
не твоє сузір’я? А чиє?

А чия зоря зійде по краплі,
обтече, немов вишневий глей?
Білі голуби багряно краплене
гублять пір’я в полив’яний глек.

Очі — вічність — теплими губами
притулились до чиїх грудей?
Білими спадає голубами
у колючім шелестінні день.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Налетіли голуби червоні":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – Налетіли голуби червоні: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.