Налипли хмари на похилий дах,
Крізь стелю ранній морок просочився,
І волохаті далі заточилися,
Захекана до хати йде біда.
Сиди і жди, коли вона хоч словом
До тебе озоветься. Жди — і край.
З тобою горе, ой невтішне горе:
Не зглянешся, коли накоїш злого.
Наприклад, так: зсукаєш мотузка
І спробуєш вчепити до плафона.
Завісишся — і бог не охоронить,
Як зашморг — добрий, а біда — важка.
Налипнуть хмари на похилий дах,
Налипне на щоку сльоза остання,
Спливе сльоза — і відійде вагання,
Та наміру, як зуб, не хилитай.
Не хилитай. Надумався — і вже.
Налипли хмари. Скапує із стелі
Тягучий морок. Думи невеселі
Вже ходять за тобою із ножем.
Сотай себе. Від горла до кінцівок.
Упав стілець.
- Наступний вірш → Василь Стус – Вогонь, що стиглих уст запричастився
- Попередній вірш → Василь Стус – Наладую рюкзак і подамся до лісу
(Оцінок ще немає)