Нам не минається дорога,
не дочекатися кінця
над дланню Господа і Бога,
Святого сина і Вітця.
Деруться тіні кострубаті
світ сутеніє залюбки,
і віщі птиці пелехаті
злетіли з отчої руки.
Таке безмежжя велелюдне!
Така дороги сліпота!
І тріпається многотрудне
те серце, випале з хреста.
- Наступний вірш → Василь Стус – Біліють яйця на соломі
- Попередній вірш → Василь Стус – З-за ґрат, з-за втрат, з-за німоти
(Оцінок ще немає)