Рятуйте мене, хто навколо.
Згоряю!
Диміють вже скроні,
Горю!
Даруйте,
Як яро
Мов золотом брязну об площу,
Сполощу
Юнацькою кров’ю зорю!
Сто сонць почорніло в очах!
Сто лиць, мов вуглин, почорніли.
Душа, мов черінь,
Од вогню очамріла,
Пожежно важка
Голова-головешка.
Рятуйте — пожар!
Поспішіть. Бо Земля згорить
В хижому полум’ї.
- Наступний вірш → Василь Стус – Заримую червоне і чорне
- Попередній вірш → Василь Стус – Плазунам до альбому
(Оцінок ще немає)