Не вимовлю — а ні.
Не дам тобі промовить:
ці плями шарлатові
у чорному вікні.
Розбризкалися так —
що ніби-то й не плями.
Наморений робак,
щонайтихіший самий —
ти п’єш важку журу,
ковтаючи компоти,
устряв у марну гру —
а де твої рощоти?
Рощоти — за два дні.
Безплатний розрахунок
за те, що ти в дарунок
життю віддав ці дні…
- Наступний вірш → Василь Стус – Хочу побути грузином
- Попередній вірш → Василь Стус – Від радості – у степ
(Оцінок ще немає)