Не жди, не сподівайся: марно.
Бо порожнеча сподівань
відкриє раптом, незугарна,
лице теперішніх страждань.
І станеш тугою одною,
що більше нудить, ніж пече.
А то нарине самотою
і самотою утече.
- Наступний вірш → Василь Стус – Коли ти облетиш, як дух кульбабин
- Попередній вірш → Василь Стус – Сніг збили люди кроками іскристими
(Оцінок ще немає)