Недовідомі закипають грози,
десь божевільні грають весілля.
А начування, окрики, погрози
за мною назирають звіддаля.
Куди й пощо? Не відаю, не знаю.
Мідяногорла ремствує сурма.
Ідуть етапи — без кінця і краю.
Реве шафар.
На світ зійшла пітьма.
- Наступний вірш → Василь Стус – За читанням Ясунарі Кавабати
- Попередній вірш → Василь Стус – Нерозпізнанне місто дороге
(Оцінок ще немає)