Немов імла озер ранкових
кучериться туман видінь
так пам’яті снується дим
давно так був я молодим
з пожарищ серця шарлатових
і поглядом — куди не скинь —
пливуть твої журливі брови
над плесами нічних струмінь.
- Наступний вірш → Василь Стус – Вона притисла до грудей
- Попередній вірш → Василь Стус – О краще вбий і не картай мене
(Оцінок ще немає)