Несуть в руках, пропахлих кізяками,
у грудкуватих земляних руках,
тихіше, як за пазухою камінь,
дорідний житній хліб у колосках.
І гнуться станом. Спідниці у зборках.
І на засмагле напнуті хустинки.
Беріть, він добрий хліб.
- Наступний вірш → Василь Стус – І що тобі високе небо
- Попередній вірш → Василь Стус – Доба щаслива – щоб ти здохла
(Оцінок ще немає)