О болі радісні непізнаних бажань,
Тривожний крові шал і перші поривання,
Коли багрить чоло бадьора рань
Знання й незнання.
Ти весь — немов струна. І мариться — повік
Оберігатимеш бентежно-юні тони…
Тобі ще не прозначені кордони
Крутого горя і крутих утіх.
І ти, самої молодості син,
Спіши омитися у хвилі нетривалій,
Допоки не зречешся цих хвилин
В одній — зухвалій!
