О краще вбий і не картай мене
і не пої мене Господнім гнівом,
бо ж кожен день даровано як диво
і хто кого — спитай — пережене.
То вбий мене і не картай і не
пої мене Господнім гнівом. Марне,
коли життя судилось незугарне
хай краще кат нам голову зітне.
Тож вбий мене та тільки не карай
і гніву Божого не дай допити.
Навіщо син із мене буде кпити —
за кий шпаркий і довгий малахай.
- Наступний вірш → Василь Стус – Немов імла озер ранкових
- Попередній вірш → Василь Стус – Аж ось і я: заліз на сьоме небо
(Оцінок ще немає)