О не цурайся, о вертай мені,
вертай мені на цю високу осінь,
як матірку беруть і мочать плоскінь
і білять білі обруси в багні.
Верни мені, верни мені, верни
з цієї чужаниці чужини
із чужини цієї чужаниці,
хай тішать погляд золоті жар-птиці,
а потім хоч і смерть до віч війни.
- Наступний вірш → Василь Стус – Змий з себе скверну проминулих літ
- Попередній вірш → Василь Стус – Вернися, прошу, вдруге нагодись
(Оцінок ще немає)