О, зрадь мене, земне тяжіння!
І вознеси повище хмар
і поверни забутий дар
сподобитися воскресіння
по той бік спогаду. Отам,
де вирнула по той бік світу
ота, що від очей укрита,
передовірить нас вікам.
- Наступний вірш → Василь Стус – Синочок спить, порозметавши ручки
- Попередній вірш → Василь Стус – На незабудь – дружині
(Оцінок ще немає)