Облітають пісні,
облітають жалі,
облітають бажання.
Дума — свічка воскова —
у мене горить в головах.
Відступися, троюдо,
намарні — круг серця блукання.
Наростає, мов безум,
страпатий і звомплений жах.
О заціпся, невчасний!
По нас уже прогримотіло,
все, що буде, то є,
все, що маємо —
Бог дарував,
та на тіло прогінне
прозоре знеплочене тіло,
щоб будило твій дух,
свої тавра вогненні поклав.
- Наступний вірш → Василь Стус – Біда так тяжко пише мною
- Попередній вірш → Василь Стус – І душу облягло знесилля
(Оцінок ще немає)