Василь Стус – Одна червона скеля: Вірш

Одна червона скеля,
а друга скеля — чорна,
і корчиться між ними
горизонтальний крик,
по вижовклій пустелі
змія повзе проворна
і висуває хтивий
роздвоєний язик.
Глухі судоми болю
посовгнулись, як брили,
їх рунтають оргазми
ізвомплених бажань.
Пізнай свою недолю,
як тіні оступили.
Гниє життя. Міазми
його хлипкі, як хлань
напівпомітних жестів
і корчів непомітних
і довжених агоній
і витерплих терпінь.
Ані ганьби, ні честі
між чорних пащ неситих,
підпалені комоні
згубили власну тінь.
Одна червона скеля.
А друга скеля — чорна.
Над ними сизь небесна,
уся, як смерть, бліда.
Усесвіту пустеля
небавом нас огорне,
і мертва не воскресне
всемолода біда.