Василь Стус – Один лиш час і має совість: Вірш

Один лиш час і має совість:
тече й тече, немов Дніпро.
Не знаю, зло це чи добро —
та загадкова невідомість
вже й закінчитися спішить.
I те — померти ачи жить —
однаковісінько, їй богу ж
однаково. Чи ти чи ні,
а помремо на чужині,
шукавши отчого порогу.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Один лиш час і має совість":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – Один лиш час і має совість: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.