Ой не жаль мені
ані того, що стеряв,
тай не жаль мені,
що позбувся навіки,
тільки жаль мені,
що прожив, ніби крав,
невідомо нащо і звідки.
Ой не жаль мені, що замало жив,
тільки жаль мені — що залишу…
- Наступний вірш → Василь Стус – Сердяться всі й мовчать
- Попередній вірш → Василь Стус – Там кришталеві скелі голосінь
(Оцінок ще немає)