Осточортіє білий папір,
Осточортіє розпачу тремоло,
Осточортіє якось тобі
Всякі вірую, всякі треба.
Осточортіють пахкі слова,
Осточортіють літер мережива,
Осточортіє доба нова,
І розкрилена і безмежна.
Осточортіє сутінь душі,
Все на світі — осточортіє.
І не треба. І не пиши.
Коли полум’я вогневіє.
Межи ребер, межи кісток,
Коли встид, як остуда, плямиться.
Осточортіє триглавий Бог
і божественна правиця.
Бо не слів тобі — а діянь,
Не чорнила тобі — а крові,
Не пожертв тобі — а заклань,
Бо зненавистю вічність кропиться.
Забалюєш на цілий край,
Затамуєш своє дихання,
Як зловтіхою покарають.
Бо не дум тобі — але душ,
Бо не рюмсання — рук потрібно
І на радість і на біду.
