Осики лист каро-зелений
тремтить на вітрі і тремтить.
Ще досвіток. Господь ще спить.
Зітхає в’язень коло мене
і моторошно так кричить,
окритий сном. В вікні глухому
на день займається зоря.
Недоле, нишком догоряй
і не кажи про те нікому.
- Наступний вірш → Василь Стус – О не дивуй, о не дивуй мені
- Попередній вірш → Василь Стус – Трени М. Г. Чернишевського
(Оцінок ще немає)