Отож, звикай до таємниці,
ступаючи в обачні сни.
Розлогим летом ауспіцій
значиться воля сатани.
А що там сталось за порогом,
за знаним, рідним, за твоїм?
Де слізно розмовляють з Богом —
хто із небесним, хто з земним?
Твоя недовідома рана
ще не вбиває, тільки їсть.
Та вже і смерть — тобі кохана,
і смерть — неначе благовість.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ідуть дощі
- Попередній вірш → Василь Стус – Люблю цю тишу гробову
(Оцінок ще немає)