Паду в траву — ридати буду,
сльозами щедрими заллюсь.
Хай квітле серце бурить груди
без окрутенства і облуди
і вмру чи з рутою зіллюсь.
Паду в траву — на цей цвинтарний
кульбабин зойк, кульбабин пух,
на розсип рос і на стожарний
пожежний виквіт довгих скрух.
Я буду мислити — в покої,
в чеканні дня, стрічанні зла,
і не минути долі злої,
котру нам Мойра нарекла.
- Наступний вірш → Василь Стус – Хижі модрини, зголілі модрини
- Попередній вірш → Василь Стус – І що ж? Ти схибив – і чекай
(Оцінок ще немає)