Підсип вугілля про запас і двері прочини, і виглядай
— заходить сказ слугою сатани. В бляшану банку влий
води, поклади в вогонь — і визирай її, біди, — як
паморозь — до скронь. Відкрита навстіж, гоготить
слухняна топка — гоготить — і низько схилений мовчить,
Господь твій Бог — мовчить. Як цятка болю — межи
тьми, де сопух і тугий вогонь — мама!
Боже, порятуй від сліз. І — оборонь! Від…, — оборонь.
- Наступний вірш → Василь Стус – Там кришталеві скелі голосінь
- Попередній вірш → Василь Стус – Сухотний кашель
(Оцінок ще немає)