Пірнаю в ночі, наче в сни,
до ранку не прочахну.
А три весни, як три стіни,
пополотніли з жаху.
Ще видиться: тонка сосна
пірнути в небо хоче,
стоїть дружина голосна
і в безвість тупить очі.
Туди провадять тільки сни,
але немає шляху.
А три весни, як три стіни,
пополотніли з жаху.
- Наступний вірш → Василь Стус – Весь обшир мій – чотири на чотири
- Попередній вірш → Василь Стус – За шибами туркочуть голуби
(Оцінок ще немає)