Пливуть видіння, пагорбами криті,
а за горою — паділ і байрак.
Цвітуть волошки в золотому житі
а над смараґдом луки сяє мак.
І таємнича мавка білорука
ступає — ніби вічністю пливе.
Кружляє мак. А над смараґдом луки
уже нависло небо гробове.
- Наступний вірш → Василь Стус – Аби лиш подолати гнів
- Попередній вірш → Василь Стус – Здається, чую: лопають каштани
(Оцінок ще немає)