Василь Стус – Ми порівнялись у правах, у звичках: Вірш

Ми порівнялись у правах, у звичках,
у мові, в горі й радості, в печалях,
у пайках, у однаковості, в тому,
що нас ріднить і зближує. Ми всі
уніфіковані, немов солдати,
іще б знайти для людства уніформу.
Для зросту, для облич і для очей
і стати одночленними — тоді
розв’яжеться проблема вікова.
Ми — уніформи носії, ми всі
уніфіковані. Ми всі — однакі.
Ми всі здали одвічну зброю
людських змагань. Ми не солдати,
бо ми беззбройні і безброві ми.
Однаковість нас зблизила і нам
перепиняє шлях — однаковий довіку.
Нам буть однаковими, нам забуть
про все, що в світі. І про себе теж.
Та тільки дуже важко, дуже важко
долати неоднаковість свою.