Поснули люди — щедра тьма
просторить сон високий.
Нікого довкруги нема,
лише Господні кроки.
Він походжає по світах,
готує день майбутній,
і назначає по зірках
молитви, ледве чутні.
О спіте, спіте! Передсвіт
заллє прозрілі шиби,
і сонце піднесе в зеніт
сон нашої колиби.
- Наступний вірш → Василь Стус – Мені наснився тихий сад
- Попередній вірш → Василь Стус – Ти сам? Напризволяще?
(Оцінок ще немає)