Прощайте ви, чотири мури,
три двері, ґрачене вікно
і ти, мовчазний і понурий
мій столе, й ти, вільготне дно
ночей тюремних. Прощавайте.
Коло Тенара — мерехтить.
Нічні сонця, мені світайте,
бодай на день, бодай на мить.
Біда тут грала на басолі,
чорти казились по кутках.
А втім, скажу: пізнав і волю,
свободу на семи замках,
коли гуртом відпочивали
(как на курорте — еге-геж!).
І на чим світі проклинали
і папу римського й папеж!
- Наступний вірш → Василь Стус – І жайворони дзвонять угорі
- Попередній вірш → Василь Стус – І стало тихо, і святочно, й вічно
(Оцінок ще немає)