Прощайте — ви, чотири мури,
дві двері, грачене вікно
і ти, мовчазний і понурий
мій столе, й ти, вільготне дно
ночей тюремних. — Прощавайте!
Коло Тенара — мерехтить.
Нічні сонця, мені світайте
бодай і на коротку мить.
Там — гамір. Стіл. І чай. І друзі.
Махорки приязна дільба.
І днина на вечірнім прузі,
і вбогі радощі раба.
- Наступний вірш → Василь Стус – Мете надворі снігова пороша
- Попередній вірш → Василь Стус – Таке незрушне все
(Оцінок ще немає)