Проторговуючись до совісті,
баришуючи білим світом,
зрозумій, що ніколи повністю
ми не можемо бути квити.
Перед небом, перед зірками,
перед сонцем, перед листком.
Злом пишу, мов пишу любов’ю
та навиворіт. Тахлим криком
та навиворіт. Божевіллям
та навиворіт. Чим пишу?
Злом живу, мов живу собою
та навиворіт. Мов раптово —
та навиворіт — хай ти тріснеш,
коли так.
Де ти взявся, світоньку-світку?
Хто лихий накликає довгий
вік. Але звідки, звідки
дикуни?
Ой, мовчи. Замовчи. Принишкни.
Не троюдь. Затруїти важко
геть отруєне і відкрите
серце колоте.
