Пильнуй свій дух, коли реве літак,
і не схиби на безберегій хвилі.
Розметано світи на видноколі
привільно так і нещадимо так.
Реве літак. Світам немає меж,
і вільно нам — у просторі ширяти,
але кермує порив навертати
до рідної землі. Туди. Авжеж.
Бо там лиш світ. Бо там — усі світи.
Бо там твердіють галактичні добра.
Лиш там душа — нехай і нехоробра —
захоче і себе перемогти.
- Наступний вірш → Василь Стус – Реве літак
- Попередній вірш → Василь Стус – З нами тільки ранок і весна
(Оцінок ще немає)