Реве літак. Він вирвався увись
і там реве — той рев осиротілий
полохає весь обшир обгорілий
і запинає лячний погляд чийсь.
Реве літак. У ньому я і син
маленький мій. Сполохане зайчатко,
він знає — все минеться, коли татко
піднісся з ним до гірніх верховин.
Він вірить, що гаразди не минуть,
хоча до сонця вистелилась путь,
хоча земля — настрашено далека,
мандрівники додолу не падуть.
Реве літак. Він вирвався, як біль,
аби омолодити радість жити,
аби земля зуміла притужити
відраду, звиклу до земних весіль.
Реве літак. Зухвало від землі
відірваний, він крає думні хмари.
Гамуй же, сину, серця свого вдари,
що тріпотять на остраху крилі.
Реве літак. Пильнуй — реве літак.
- Наступний вірш → Василь Стус – Київ нічний ряхтить
- Попередній вірш → Василь Стус – Пильнуй свій дух, коли реве літак
(Оцінок ще немає)